Орфограма це:
Орфограма — це елемент писемного мовлення, у якому найчастіше виникають орфографічні помилки, тобто це слово або частина слова, правопис якої потрібно запам’ятати, оскільки вона не підлягає загальним правилам, або в ній легко допустити помилку. Наприклад, в українській мові орфограмами можуть бути чергування голосних у коренях слів, правила написання великої літери, правила вживання апострофа тощо.
Зміст
Види орфограм
- Голосні в коренях слів:
- Чергування “е”/”і”: “веселий” – “вісімка” (за правилом чергування “е” з “і” після шиплячих).
- Ненаголошені “е”/”и” у коренях слів: “легкий” – “ліки” (правило ненаголошених “е”/”и” у коренях слів).
- Вживання апострофа:
- Між приголосними та “я”, “ю”, “є”, “ї”: “з’явитися”, “в’юн”, “с’ємка”, “п’їсти”.
- М’який і твердий знаки:
- М’який знак у словах: “місто” – “міський” (м’який знак позначає пом’якшення попереднього приголошного).
- Твердий знак використовується рідко і в основному в іменах, наприклад, “Гоголь”.
- Написання великої літери:
- На початку речення: “Весна прийшла.”
- Власні назви: “Дніпро”, “Україна”, “Микола”.
- Складні випадки вживання “і”/”й”:
- На початку слова перед голосними: “ім’я”, “його”.
- Після голосних у середині слова: “поїзд”, “заїзд”.
- Правила використання “нн” і “н” в прикметниках, дієприкметниках та дієсловах:
- Подвоєння “н” у прикметниках: “сонний” від “сон”.
- Одинарне “н” у дієслівних формах: “робитиме” від “робити”.
Ці орфограми вимагають особливої уваги при написанні, оскільки їх легко можна сплутати або використати неправильно. Знання та правильне застосування орфограм є важливою частиною грамотності в українській мові.
