Дієвідміна це:
Дієвідміна – це одна з основних граматичних категорій дієслова, яка вказує на зміну дії за часом, особою та числом. Ця категорія є дуже важливою в українській мові, оскільки дієслова є невід’ємною частиною будь-якого тексту. У цій статті ми детальніше розглянемо що таке дієвідміна та як вона використовується в українській мові.
Зміст
Підстава дієвідміни
Підстава дієвідміни – це основа дієслова, до якої додаються закінчення для вираження категорії дієвідміни. Підстава дієвідміни може бути змінною або незмінною. Змінна підстава змінюється за зразком дієслова, тоді як незмінна залишається незмінною незалежно від зразка. Наприклад, у дієслові “читати” змінна підстава – “чита”, а у дієслові “переходити” незмінна підстава – “переход”.
Часи дієвідміни
Українська мова має шість часів дієвідміни: теперішній, майбутній, минулий, давньоминулий, доконаний та недоконаний. Теперішній час виражає дію, яка відбувається в даний момент, наприклад: “Я читаю книгу”. Майбутній час виражає дію, яка відбудеться в майбутньому, наприклад: “Завтра я буду читати книгу”. Минулий час виражає дію, яка відбулася в минулому, наприклад: “Вчора я читав книгу”. Давньоминулий час виражає дію, яка відбулася за давнішим часом, наприклад: “До того, як я почав читати книгу, вона була вже прочитана”. Доконаний та недоконаний часи виражають різні аспекти дії, які ми розглянемо детальніше у наступних розділах.
Доконаний та недоконаний часи
Доконаний та недоконаний часи виражають різні аспекти дії. Недоконаний час використовується, коли дія ще триває, наприклад: “Я читаю книгу”. Доконаний час використовується, коли дія вже завершена, наприклад: “Я прочитав книгу”. Часто недоконаний час використовується разом з доконаним для показу продовження дії, наприклад: “Я читав книгу, коли він пішов”.
Дієвідміна за особою та числом
Крім часу, дієвідміна виражається також за особою та числом. Особи поділяються на першу, другу та третю, а числа – на однину та множину. Наприклад, у дієслові “читати” для першої особи в однині закінченням є “-ю”, для другої особи в однині – “-еш”, а для третьої особи в однині – “-е”. У множині для всіх осіб закінченням є “-емо”. Таким чином, ми отримуємо такі форми дієслова “читати”: “читаю, читаєш, читає, читаємо”.
