Елегія це:
Елегія – це віршована творча форма, яка надає можливість авторам висловити свої почуття суму, жалю та втрати. Ця поетична форма має давнє походження і використовувалася ще в давніх грецьких творах. Сьогодні елегія є одним із видів лірики і є важливою творчою формою в поезії.
Зміст
Походження елегії
Слово “елегія” походить від грецького слова “ἐλεγεία” (elegeía), що означає “плач”. Елегія поступово розвивалася як жанр протягом століть, пройшовши крізь різні епохи і народи. В давньому світі елегія була популярна серед поетів, які віддавали шану покійним і висловлювали свої сумніви та скарги на життя.
У середньовіччі елегія була використана для вираження християнських ідей, а в епоху Відродження – для висловлення моральних та філософських міркувань. Вплив елегії можна побачити і в сучасній поезії, де вона використовується для вираження особистих почуттів та роздумів.
Особливості елегії
Елегія має свої особливості, які відрізняють її від інших поетичних форм. Основними елементами елегії є почуття суму, жалю та втрати, які висловлюються автором. Це може бути пов’язано зі смертю близької людини, розлукою з коханою людиною або невдачею. Елегія часто має меланхолійний тон і викликає сумніви та роздуми.
Крім того, елегія має свою специфічну форму. Зазвичай це короткий вірш зі строгими метричними та римовими правилами. Але деякі автори можуть використовувати свободніше метр та римування. Також елегія може мати від 10 до 14 рядків, але це не є обов’язковим правилом.
Приклади елегій
Одним з найвідоміших прикладів елегії є “Елегія” Івана Франка. У цьому вірші поет висловлює своє жалі над просторією, яка була знищена війною. Іншим прикладом є “Елегія 21” Френсіско де Квебедо, де автор виражає своє суму за Колумба, який загинув у морі.
Використання елегії в сучасній літературі
Сучасні поети також використовують елегію у своїх творах. Це може бути пов’язано зі смертю знайомої людини або просто з почуттям туги та скорботи. Наприклад, “Елегія для батька” Олександра Олеся висловлює почуття суму за батьком, який помер.
