Особова форма дієслова це:
Українська мова є дуже багата та цікава. Вона має багато правил та особливостей, які допомагають нам виразно та зрозуміло висловлювати свої думки та почуття. Однією з таких особливостей є особова форма дієслова. У цій статті ми розглянемо, що це за форма та яку роль вона виконує в українській мові.
Зміст
Тло
Перш ніж перейти до особової форми дієслова, давайте згадаємо, що таке дієслово взагалі. Дієслово – це частина мови, яка позначає дію, стан або явище. В українській мові дієслова мають 3 основні форми: наказову, інфінітивну та особову.
Наказова форма використовується для вираження наказу або прохання, наприклад: “Приходь до мене”, “Постав книгу на полицю”. Інфінітивна форма позначає дію, яка не вказує на конкретний час або особу, наприклад: “Читати”, “Ходити”. Тепер перейдемо до особової форми дієслова.
Особова форма дієслова
Особова форма дієслова використовується для вираження дії, яка відбувається у певний час та виконується певною особою. Вона має 3 основні частини: особу, число та час.
Особа
Особа в особовій формі дієслова показує, хто виконує дію. В українській мові існує 3 особи: перша, друга та третя. Перша особа позначає дію, яку виконує говорючий, наприклад: “Я співаю”. Друга особа вказує на дію, яку виконує адресат, наприклад: “Ти співаєш”. Третя особа показує, що дія виконується не говорючим або адресатом, наприклад: “Він співає”.
Число
Число в особовій формі дієслова вказує на кількість осіб, які виконують дію. В українській мові є два числа: однина та множина. Однина позначає, що дія виконується однією особою, наприклад: “Вона співає”. Множина вказує на те, що дію виконує кілька осіб, наприклад: “Ми співаємо”.
Час
Час в особовій формі дієслова вказує на те, коли відбувається дія. В українській мові є 3 часи: теперішній, минулий та майбутній. Теперішній час показує, що дія відбувається в даний момент, наприклад: “Я йду до школи”. Минулий час вказує на те, що дія відбулася раніше, наприклад: “Я пішов до школи”. Майбутній час вказує на те, що дія буде виконана у майбутньому, наприклад: “Я піду до школи”.
