Інфінітив це:
Інфінітив – це одна з основних форм дієслова, яка вказує на безособову, невизначену дію або стан. Ця форма дієслова не залежить від особи, числа або часу і використовується без допоміжних слів. Інфінітив використовується в багатьох мовах світу, включаючи українську, англійську та французьку.
Зміст
Історичний контекст
Термін “інфінітив” походить від латинського слова “infinitivus”, що означає “нескінченний”. Ця форма дієслова була вперше використана у середньовічній латинській граматиці. У давнину інфінітив використовувався в основному для опису дії, яка повторювалась або тривала протягом тривалого часу.
Вживання інфінітива
Інфінітив може використовуватися як самостійна форма дієслова або у поєднанні з дієсловами-допоміжниками. Він виступає в ролі підмета, прямого та непрямого додатка, а також означення. Інфінітив може бути використаний для опису дії в майбутньому, наступному чи минулому часі.
Наприклад:
– Я люблю грати в футбол. (Як самостійна форма дієслова)
– Я хочу побачити своїх друзів. (Підмет)
– Мені подобається грати на гітарі. (Прямий додаток)
– Я хочу піти в кіно. (Непрямий додаток)
– Це було цікаво почути. (Означення)
Види інфінітива
Українська мова має три види інфінітива: дійсний, укорочений та складений.
Дійсний інфінітив – це найпоширеніший вид інфінітива, який використовується для опису дії у теперішньому часі. Він утворюється за допомогою закінчення “-ти” для дієслів на -ти, -ти, -ти, -ти, -ти, -ти та закінчення “-ти” для дієслів на -ти, -ти, -ти, -ти, -ти.
Укорочений інфінітив – це форма інфінітива, яка використовується для опису дії у минулому часі. Він утворюється за допомогою закінчення “-вши” для дієслів на -ти, -ти, -ти, -ти, -ти, -ти, -ти та закінчення “-вши” для дієслів на -ти, -ти, -ти, -ти, -ти, -ти.
Складений інфінітив – це форма інфінітива, яка використовується для опису дії у майбутньому часі. Він утворюється за допомогою дієслова “бути” у формі інфінітива та дієслова у дійсному інфінітиві.
Наприклад:
– Я хочу побачити свою подругу. (Дійсний інфінітив)
– Я хотів побачити свою подругу. (Укорочений інфінітив)
– Я буду побачити свою подругу. (Складений інфінітив)
