Опричнина це:
Опричнина – це історичний термін, який означає особливу форму управління, що існувала в Російському царстві в XVI-XVII століттях. Ця система була запроваджена царем Іваном IV Грозним і спрямовувалася на зміцнення центральної влади та боротьбу з боярством.
Зміст
Початок опричнини
Опричнина була запроваджена в 1565 році царем Іваном IV Грозним. На той час Російське царство було розділено на дві частини – Землі Руські та Землі Московські. Цар встановив себе гетьманом Земель Руських, де він мав абсолютну владу та контроль над економікою, а Землі Московські залишалися під управлінням бояр.
Особливості опричничого управління
У рамках опричничої системи цар був повністю залежний від своїх опричників – військових командирів та чиновників, які обслуговували його особисту волю. Вони мали необмежену владу над населенням, могли стягувати податки та взяти на себе будь-яке майно. Також опричники мали свої власні уряди та суди, що призвело до поділу народу на дві категорії – “опричників” та “бояр”.
Наслідки опричнини
Основною метою опричничого управління було зміцнення центральної влади та боротьба з боярством. Однак це призвело до економічного та соціального занепаду Російського царства. Багаті бояри, які втратили свої землі та владу, почали емігрувати, а населення малоземельних селян піддавалося жорстокому обкраданню та експлуатації.
Кінець опричнини
Опричнича система була скасована в 1572 році після смерті царя Івана IV Грозного. Його наступником став його син Федір І. Він відмовився від опричничини та повернув боярам їхні землі та владу.
