Словосполучення складається із (будова словосполучення)
Школярів навчають розрізняти головне слово від залежного й поєднувати їх між собою. У 4-му класі учні вже розрізняють словосполучення від речення, а в 5-му й 6-му вивчають їхні ознаки й види. Це важливо, адже слід пам’ятати, що не всі поєднання слів можуть утворювати словосполучення. Згадаймо й розглянемо нижче: що ж це таке – словосполучення?
Словосполучення складається із залежного й головного слів.
Розглянемо будову словосполучень.
У словосполученні від одного слова до іншого можна поставити питання. Слово, від якого ставлять питання називається головним, а слово, яке на нього відповідає – залежним. Слід зауважити, що утворювати словосполучення можуть лише повнозначні слова, тобто самостійні частини мови.
За будовою розрізняють прості, комбіновані й складні словосполучення.
❖ Прості – ті, що складаються з двох самостійних частин мови, одна – головна, інша – залежна.
❖ Складні словосполучення утворюються з понад трьох повнозначних частин мови, серед яких одне слово – головне, а інші – залежні.
❖ Комбіновані – ті, що мають декілька різних головних слів.
Зміст
Типи синтаксичного зв’язку в словосполученнях:
- Узгодження – тип зв’язку в словосполученні, коли залежне слово повністю узгоджується за граматичними формами головного.
- Керування – тип зв’язку, коли залежне слово набуває тієї відмінкової форми, яку вимагає головне.
- Прилягання – тип зв’язку в словосполученні, коли залежне слово це незмінна частина мови (прислівники, незмінні іменники, дієприслівники тощо).
Що таке словосполучення – приклади:
- Гарна дівчина – приклад простого словосполучення, де дівчина – це головне слово, а гарна – залежне (гарна (яка?) дівчина);
- найкращий друг батька – приклад складного словосполучення, де друг – це головне слово, а найкращий та дівчини – залежні (найкращий (який?) друг (чий?) батька);
- жінка високого зросту – приклад комбінованого словосполучення, де є два головних слова жінка й зросту. Тут високого зросту -це просте словосполучення у складі будови іншого. (Жінка (яка?) високого(якого?) зросту);
- темний ліс – приклад словосполучення з типом зв’язку узгодження, де залежне слово темний повністю узгоджується за всіма морфологічними й граматичними формами головного слова ліс (темний (який?) ліс, називний відмінок, чоловічий рід, однина);
- піклуватися про бабусю – приклад словосполучення з типом зв’язку керування, де головне слово піклуватися вимагає від слова бабуся, що є залежним, знахідного відмінка за допомогою прийменника про (піклуватися (про кого?) бабусю);
- прийти пізно – приклад словосполучення з типом зв’язку прилягання, де слово пізно, що є залежним, – прислівник (прийти (коли?) пізно).
Це приклади словосполучень, що найчастіше зустрічаються у підручниках для 4-го та 5-го класів.
Види й типи словосполучень
Залежно від того, якою самостійною частиною мови виражене головне слово, словосполучення поділяють на 3 типи:
Іменні словосполучення
Поділяються на 3 види (іменникові – головне слово виражене іменником; прикметникові – головне слово виражене прикметником; займенникові – головне слово виражене займенником);
Дієслівні словосполучення
Головне слово виражене дієсловом;
Прислівникові
Головне слово виражене прислівником.
За синтаксичною функцією в реченні розрізняють:
- Синтаксично вільні словосполучення – окремі компоненти якого можуть виконувати різні синтаксичні ролі;
- синтаксично нерозкладні словосполучення – у реченні виконують одну синтаксичну роль і не розкладаються на окремі компоненти.
Окрім цього, як різновиди синтаксичних конструкцій, виокремлюють:
- вставні словосполучення, що використовують для емоційного забарвлення речення, привертання уваги, вираження ставлення мовця до сказаного або почутого тощо. Вставні словосполучення в реченнях виокремлюються комами;
- поширені словосполучення, що складаються з трьох і більше повнозначних слів і сприймаються як неподільна конструкція, що виконує одну синтаксичну роль;
- стійкі словосполучення (сталі словосполучення, фразеологізми) – лексично й синтаксично неподільні конструкції, що не розкладаються на окремі компоненти. Вони мають спільне лексичне значення, виконують одну синтаксичну роль і не є окремими словосполученнями.
Варто згадати, що окрім підрядних словосполучень, де є головне й залежне слово, існують ще й сурядні словосполучення.
Сурядні словосполучення
Це поєднання двох і більше повнозначних слів, що між собою є рівноправними.
Під час створення словосполучень варто пам’ятати про мовні норми й не припускатися помилок. Для цього згадаємо про нормативні (правильні) і неправильні словосполучення.
Нормативні (правильні) словосполучення
Ті, що відповідають усім затвердженим і рекомендованим мовним нормам.
Неправильні словосполучення
Ті словосполучення, у яких не дотримано певних норм української літературної мови – неправильні. Наприклад, словосполучення «виключення з правил» є неправильним, адже нормативний варіант – виняток з правил.
Не є словосполученням!
На початку статті згадувалось, що не всі поєднання слів можуть утворювати словосполучення, тож розберемось, що не можна назвати словосполученням.
До словосполучень не належать:
- власні назви;
- фразеологізми;
- сполучення підмета й присудка;
- поєднання самостійної частини мови зі службовою;
- однорідні члени речення.
Синтаксис словосполучення
На сьогодні розрізняють два види синтаксичного зв’язку в словосполученнях – підрядний і сурядний. Підрядний зв’язок – наявність в словосполученні головного й залежного слова. Словосполучення, у якому слова між собою рівноправні поєднані сурядним зв’язком.
Як скласти словосполучення
- Для того, щоб скласти правильне словосполучення варто зважати на загальні мовні норми й окремі правила, що були викладені в статті.
- Слід пам’ятати про типи зв’язку між словами у словосполученнях і те, що лише повнозначні частини мови можуть утворювати словосполучення.
