Каденція це:
Каденція – це поняття, яке може бути незрозумілим для багатьох учнів і студентів. Воно часто використовується в шкільній програмі з музики і історії, але не завжди отримує достатнє пояснення. Тому давайте зупинимось на цьому терміні і розберемося, що ж він означає.
Зміст
Походження терміну
Слово “каденція” походить від латинського терміну “cadentia”, що означає “падіння”. У середньовічній музиці це слово використовувалося для позначення заключних акордів пісні, які зазвичай звучали на падіння. У бароковій музиці поняття каденції розвинулося і стало означати заключну частину музичного твору, яка завершувалася каденційним акордом.
Функція каденції
Каденція виконує важливу функцію в музичній композиції. Вона позначає кінець музичного епізоду і дає слухачу відчуття завершеності. Каденція також може слугувати сигналом для музикантів про те, що закінчився певний музичний фрагмент і починається новий.
Типи каденцій
Існує кілька типів каденцій, які відрізняються за своєю структурою та функціями. Основні типи каденцій – це імпровізаційна каденція і заключна каденція.
Імпровізаційна каденція
Імпровізаційна каденція – це музична імпровізація, яка виконується солістом або групою музикантів в середині музичного твору. Вона дає можливість музикантам проявити свою техніку та музичні здібності.
Заключна каденція
Заключна каденція – це фінальна частина музичного твору, яка позначає його кінець. Вона часто виконується на каденційному акорді, що дає відчуття завершеності та закінчення.
Каденція в історії музики
Каденція була широко використовувана в бароковій музиці, особливо у творах Йоганна Себастьяна Баха. Він використовував каденції в органних та клавірних творах, а також у концертах для соло-інструментів та оркестру.
У класичній музиці каденції використовувались як окрема частина концертів для соло-інструментів та оркестру, наприклад, у творах Вольфганга Амадея Моцарта та Людвіга ван Бетховена.
У сучасній музиці каденції також можуть зустрічатися у різних жанрах, наприклад, у джазі та рок-музиці. Але вони частіше виконуються не як частина композиції, а як самостійні музичні імпровізації.
